Кучменко Елеонора Миколаївна, Давиденко Юрій Миколайович, Бровко Альона Григорівна
https://doi.org/10.31392/VAH-2025.53-54.22
Сторінки: 249-256
Анотація. У статті висвітлюються питання, які пов’язані з історією формування
британської політичної системи. Зазначається, що політична історія традиційно займає
важливе місце у британській науці. Відзначається, що значний час британські історики
захоплювалися темою, яка висвітлювала поступову прогресивну еволюцію англійської
держави, яка передбачала безкровне вирішення усіх конфліктів в суспільстві, і яка
стверджувала «виключність» соціального досвіду Великої Британії і його «перевагу» над
досвідом інших країн і народів. Зазначається, що на зламі ХХ і ХХІ століть в англійській
історіографії відбулися певні зміни, які полягали в наступному: якщо раніше увага
зосереджувалася переважно на розвитку парламентської і адміністративної системи,
взаємовідносин різних гілок та органів держави, то тепер в центрі уваги опинилася
загальна еволюція британської партійно-політичної системи та її головних учасників –
торі і вігів у ХVІІІ ст., консерваторів і лібералів у ХІХ ст., консерваторів і лібералів у
ХХ ст. Відмічається, що світоглядна диференціація серед дослідників політичних партій
відповідає розмежуванню в англійській історіографії в цілому, але на сьогодні почала
проявлятися з ще більшою повнотою. Це визнають і самі британські історики. Але, слід
зазначити, що зближення у питаннях теорії у найбільшій мірі проявляється у рамках
консервативної та ліберальної історіографії і у найменшій мірі у двопартійних
представників лейбористської історіографії. Ліве крило лейбористського напрямку
виступає дуже часто з гострих соціально-критичних позицій і навіть заявляє про свою
опозицію щодо лейбористського курсу лейбористської партії. Проте, «співвідношення сил»
між двома ведучими напрямками – консервативним і ліберальним – протягом останніх
десятиліть змінювалося на користь консервативних істориків. У той же час відбувалося їх
зближення з лібералами: консерватори допускали оцінки реформістського толку, а ліберали
прийняли критику з боку консервативних авторів. На сучасному етапі між ними
досягнутий консенсус у питанні щодо критеріїв успіхів та невдач інших політичних
напрямків, а також їх історичної ролі.
Ключові слова: Великобританія, історіографія, історія, еволюція партійнополітичні системи, консерватори, ліберали, лейбористи, віги, торі, радикали, демократи,
політична культура.
References
Briggs, A., 1979. The Age of Improvement, 1783-1867. London-New-York. [in English].
Brook, M., 1973. The Great Reform Act. London. [in English].
Colley, L., 1982. In Defiance of Oligarchy. The Tory Party 1714-1760. Cambridge. [in English].
Coward, B., 1980. The Stuart Age. A History of England.1603-1714. London. [in English].
Derry, J. W., 1970. Reaction and Reform.1793-1868. England in the Earty Nineteenth Century.
London. [in English].
Gash, N., 1979. Aristocracy and the People: Britain, 1815-1865. Cambridge. [in English].
Hill, B. W., 1985. British Parliamentary Parties 1742-1832. From the Fall of Walpole to the First
Reford Act. London. [in English].
Hilton, B., 1977. Corn, Cash, Commerce. The Economic Policies of the Tory Governmtnt.1815-
1830. Oxford. [in English].
Kulachynskyi, M. M., 2011. Brytanska konservatyvna partiia kintsia ХХ-pochatku ХХI st.
Politolohichnyi visnyk. Zb. naukovykh prats, 56, 313-320. [in Ukrainian].
Langford, P., 1973. The First Rockingham Administration 1765-1766. Oxford. [in English].
Ramsden, J., 1978. The Age of Balfour and Baldwin. 1902-1940. London-New York. [in English].
Southgate, D., 1962. Passing of the Whigs.1832-1886. London-New-York. [in English].
Stuart, R., 1978. The Foundation of the Conservative Party, 1830-1867. London-New York. [in
English].