Чекиш Назар Вікторович
https://doi.org/10.31392/VAH-2025.53-54.14
Сторінки: 148-166
Анотація. Мета статті. На основі аналізу документів із фондів Галузевого
державного архіву Міністерства внутрішніх справ України розглянуто та проаналізовано
діяльність МВС СРСР зі створення, розбудови, реорганізації та ліквідації стаціонарних
таборів для іноземних військовополонених (далі – СТВ) у Києві та Київській області у 1946–
1950 рр. Звернуто увагу на характерні риси та особливості табірної мережі для
військовополонених у регіоні після Другої світової війни. Методологія дослідження
визначена принципами науковості, історизму та об’єктивності. Системний метод дав
змогу схарактеризувати мету та завдання влади в організації таборів для
військовополонених на Київщині. Метод контекстного аналізу юридичних актів дав змогу
висвітлити та проаналізувати зміст відомчих нормативних документів МВС СРСР у
цьому питанні. Новизна дослідження визначається постановкою та розробкою питання,
яке досі не знайшло детального аналізу в працях, присвячених регіональним аспектам
історії радянського військового полону періоду Другої світової війни. Висновки. У 1946–
1950 рр. На Київщині функціонувала розгалужена мережа стаціонарних таборів і табірних
відділень, які забезпечували трудове використання іноземних військовополонених на
ключових об’єктах промисловості, транспорту, енергетики та будівництва. Організаційна
динаміка табірної мережі визначалася двома взаємопов’язаними процесами – зростанням
масштабів трудової експлуатації та поступовим згортанням системи у зв’язку з
репатріаційними кампаніями кінця 1940-х рр. Характерною особливістю регіональної
табірної структури було її високе адміністративне навантаження: часті реорганізації,
зміни дислокацій і лімітів контингентів, що свідчить про прагнення радянського
керівництва максимально ефективно використовувати ресурс примусової праці.
У досліджуваний період на території Київської області діяли два стаціонарні табори для
військовополонених – № 62 та № 414, у складі яких функціонували десятки табірних
відділень і відряджень. Їхні контингенти активно залучалися до будівництва промислових
об’єктів, реконструкції транспортної мережі, відновлення міської інфраструктури. Саме у
Києві було створено низку режимних і особливо-режимних відділень, що відображало
зростання контролюючих та репресивних функцій радянської табірної системи. У 1948–
1949 рр. процеси масової репатріації спричинили різке скорочення чисельності
військовополонених і поступову ліквідацію більшості табірних підрозділів. Проте навіть у
цей час МВС СРСР продовжувало використовувати залишки контингентів у пріоритетних
галузях народного господарства – насамперед у будівництві, шляховому господарстві та
промисловості паливно-енергетичного комплексу. Отже, функціонування таборів для
військовополонених на Київщині в 1946–1950 рр. є яскравим прикладом післявоєнної
мобілізаційної моделі використання людських ресурсів у СРСР. Ця система, що поєднувала
репресивні й економічні механізми, стала невід’ємним елементом відбудовчої політики
радянської влади та складовою ширшого контексту історії примусової праці в повоєнній
Україні.
Ключові слова: військовополонені, Друга світова війна, Київ, Київська область,
стаціонарні виробничі табори, табірні відділення, трудове використання, реорганізація та
ліквідація таборів, репатріація військовополонених.
References
Alyeksyeyeva-Protsyuk, D., 2007c. Pratsevykorystannya viysʹkovopolonenykh ta internovanykh u vidbudovi mista Kyyeva (1945-1950 rr.) [Labor use of prisoners of war and internees in the reconstruction of the city of Kyiv (1945-1950)]. Forum prava, 3, 11-14. [in Ukrainian].
Alyeksyeyeva-Protsyuk D. O., 2008a. Orhanizatsiya roboty i utrymannya viysʹkovopolonenykh ta internovanykh na vidbudovi obʺyektiv stolytsi Ukrayiny (1945-1950 rr. [Organization of work and
maintenance of prisoners of war and internees during the reconstruction of the capital of Ukraine (1945 1950)]. Viysʹkovyy polon ta internuvannya (1939-1950 rr.). Kyiv: Parlamentsʹke vydavnytstvo, 255-259. [in Ukrainian].
Alyeksyeyeva-Protsyuk, D. O., 2011. Vykorystannya pratsi inozemnykh viysʹkovopolonenykh ta
internovanykh na terytoriyi Ukrayiny (1939-1953): normatyvno-pravovi ta orhanizatsiyni zasady [Use of the labor of foreign prisoners of war and internees on the territory of Ukraine (1939-1953): legal and organizational principles]. Kyiv Drohobych: PP Posvit. [in Ukrainian].
Chaykovskiy, A. S., 2005. Plen. Za chuzhiye i svoi grekhi (Voyennoplennyye i internirovannyye v
Ukraine 1939-1953 gg.) [Captivity. For the sins of others and their own (Prisoners of war and internees in Ukraine 1939-1953)]. Kiev: Parlamentskoye izd-vo, 972 s. [in Russian].
Potylʹchak, O.V., 2004a. Radyansʹkyy viysʹkovyy polon ta internuvannya v Ukrayini (1939-1954):
monohrafiya [Soviet military prisoners and internment in Ukraine (1939-1954): monograph]. Kyiv: Vyd-vo Nats. ped. un-tu im. M. P. Drahomanova, 482 s. [in Ukrainian].
Zagorulko, M. (Ed.), 2000. Voennoplennye v SSSR. 1939-1956. Dokumenty i materialy [Prisoners of
war in the USSR. 1939-1956. Documents and materials] / Sost. M. M. Zagorulko, S. G. Sidorov, T. V.
Carevskaya. Moscow: Logos, 2000. [in Russian].
Zolotarev, V. (Ed.), 1996. Russkii arkhiv: Velikaia Otechestvennaia voina. Inostrannye
voennoplennye Vtoroi mirovoi voiny v SSSR. [Russian Archive: The Great Patriotic War. Foreign Prisoners of War of the Second World War in the USSR] T. 24 (13). Moscow: TERRA. [in Russian].