Чеканов Всеволод Юрійович
https://doi.org/10.31392/VAH-2025.53-54.3
Сторінки: 43-49
Анотація. У статті порушується актуальне і поширене з одного боку і
новаторське з іншого боку питання про співвідношення окремих аспектів української та
російської історіографій. Предметом даної статті є порівняння підходів до проблеми історичного простору, розглянуте переважно на прикладі доробків провідних науковців національних історичних шкіл – Михайла Грушевського і Василя Ключевського. У статті
обидві історіографії аналізуються як приналежні не стільки європейській академічній традиції, скільки сформованій наприкінці ХІХ ст. історіографії національного відродження, що поширилася у слов’янських країнах, які не мали державного суверенітету на той момент. Російська історіографія представляє собою окремий варіант розвитку, оскільки відродженням в її текстах стало відродження не національної пам’яті про втрачену самостійність, а політичного імперіалізму, який потребував ремінісценцій з історичного минулого. Якщо історики країн Центральної Європи ставали ідеологами національновизвольних рухів, то російські ставали симпатиками і провідниками урядової політики. У статті запроваджена концепція двох способів поводження історика з історичним простором в процесі створення нарації, яка далі використовується при аналізі ключових доробків української та російської історіографії. Створення національних гранд-наративів відноситься до другого способу, притаманного написанню історії спільнот, в якому простір є постійним чинником. В історіографіях національного відродження цей спосіб стає знаряддям актуалізації історичного знання, включенню його в політичний контекст і подальшому активному використанню в боротьбі за простір – уже не в минулому, а в реальному часі.
Ключові слова: просторово-часовий вимір, історичний простір, національне відродження, Україна, Росія.
References
Chekanov, V.Yu., 2020. Heohrafichnyi ta khronolohichnyi rozpodil istorychnoho materialu v romantychnii istoriohrafii ХIХ st. (na prykladi “Frantsuzkoi revoliutsii” T. Karlaila). Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V.I. Vernadskoho. Seriia “Istorychni nauky”. T. 31 (70). № 3. S. 196-202. [in Ukrainian].
Chekanov, V.Yu., 2025. Istorychnyi prostir yak vymir natsionalnoi istorii v istoriohrafii istorii Ukrainy. Tezy dopovidi na Mizhnarodnii multydystsyplinarnii naukovii internet-konferentsii (m. Ternopil, Ukraina – m. Opole, Polshcha, 20–21 lystopada 2025 roku). Svit naukovykh doslidzhen. Vyp. 46. S. 127 129. [in Ukrainian].
Doroshenko, D., 1992. Narys istorii Ukrainy v 2-kh tomakh. Kyiv: Hlobus. T. 1. [in Ukrainian].
Hal B., 2013. Heokontsept “Malorosiia” na mentalnykh mapakh XVIII – pershoi polovyny ХIХ st.
Eidos. Almanakh teorii ta istorii istorychnoi nauky. Vyp.7. S. 93-109. [in Ukrainian].
Hrushevskyi, M., 1954 Istoriia Ukrainy-Rusy. Niu-York: Knyhospilka. T.1. [in Ukrainian].
Hrushevskyi, M., 1954 Istoriia Ukrainy-Rusy. Niu-York: Knyhospilka. T. 5. [in Ukrainian].
Hyrych, I., 2012. Mizh naukoiu i politykoiu. Istoriohrafichni studii pro vchenykh-kontseptualistiv.
Ternopil: Navchalna knyha–Bohdan. [in Ukrainian].
Hyrych, I., 2016. Mykhailo Hrushevskyi: konstruktor ukrainskoi modernoi natsii. Kyiv: Smoloskyp.
[in Ukrainian].
Klyuchevskiy, V.O., 1987. Sochineniya v devyati tomah. Moskva: Myisl. T. 1. Kurs russkoy istorii.
Chast 1. [in Russian].
Kolesnyk, I.I., 2000. Ukrainska istoriohrafiia (XVIII – pochatok ХХ stolittia): navch. posibnyk dlia
stud. vyshch. navch. zakladiv. Kyiv: Heneza. [in Ukrainian].
Kolesnyk, I.I., 2012. Mentalne kartohrafuvannia ta profesiia istoryka: mizh realnym ta uiavlenym.
Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. № 5. S. 135-156. [in Ukrainian].
Ranke, L., 1973. The Theory and Practice of History. Indianapolis–New York: The Bobbs–Merrill
Company, Inc. [in English].
Shapiro, A.L., 1993. Russkaya istoriografiya s drevneyshih vremen do 1917 goda: ucheb. posobie.
Moskva: Kultura. [in Russian].